Чотири роки тому померла сестра К., з якою навпіл вони володіли будинком, де мешкає К., сестра проживала окремо.
Звернувшись до приватного нотаріуса Журавель Влади Юріївни за видачею свідоцтва на право спадкування іншою частиною свого будинку, К. отримав відмову, оскільки спадщину за заповітом вже прийняла особа, назвати яку нотаріус не може через нотаріальну таємницю.
На запит суду, до якого була оскаржена відмова нотаріуса (справа №199/775/20), останній надав копію спадкової справи, з якої вбачалось, що у травні 2019 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса особисто звернулася онука П. сестри К.
П. десять років тому виїхала до США і там проживає постійно. При цьому приватний нотаріус, на підставі паспорту громадянки України (у якому наявне фото саме внуки П.), своїм підписом і печаткою засвідчила особисте подання заяви саме громадянкою П.
Спроби суду викликати П. для визначення – чи заперечує, чи не заперечує проти позову, закінчувалися поверненням «Укрпоштою» повісток без вручення із зазначенням на конвертах «Адресат в Америке». Рішенням суду (суддя Подорець О.Б.) від 18.06.2020 у позові відмовлено.
Згідно ст.13-1 Закону «Про нотаріат», приватним нотаріусам заборонена діяльність поза межами встановленого їм нотаріального округу. Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій, при подачі заяви про прийняття спадщини спадкова справа заводиться після визначення місця відкриття спадщини. Тому нотаріус 16.05.2019 видала П. запит до міськвиконкому щодо надання документу про місце відкриття спадщини – місце смерті спадкодавця.
Такий документ П. не представила. При зверненні до цього ж нотаріуса К. із заявою про прийняття спадщини, йому теж видано такий же запит, відповідь на який К. представив нотаріусу 30.01.2020 як додаток до заяви про видачу свідоцтва на право спадкування.
Про незаконність заведення 16.05.2019 приватним нотаріусом спадкової справи без документу про місце відкриття спадщини вказано у апеляційній скарзі. Через цей аргумент судді Єлізаренко І.А., Красвітна Т.П. і Свистунова О.В. у постанові Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2020, з посиланням на наданий К. 30.01.2020 документ про місце відкриття спадщини, зазначили, що нотаріус при заведенні спадкової справи 16.05.2019 встановив місце відкриття спадщини. В той же час нотаріус у запереченнях на апеляційну скаргу зазначила:
«мною … було заведено спадкову справу на підставі поданої заяви П., в якій заявником вказано останнє місце реєстрації та проживання померлої, що є місцем відкриття спадщини». (справа №199/775/20, а.с.151 зворот).
Чому судді сфальшували очевидні факти?
Ухвалою Верховного Суду (далі – ВС) від 19.11.2020, за участі нині члена Вищої ради правосуддя судді Бурлакова С.Ю., та судді Коротуна В.М. (про якого зазначалось у статті «Новые-старые «верховные» судьи» і скарга К. на дії якого з доданими документами передана для доєднання до його суддівського досьє), відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №199/775/20.
«оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку»,
при цьому вказано на висновки постанов ВС від 19.02.2020 та від 26.10.2020 без зазначення самих висновків.
Але апеляційна постанова від 13.10.2020 взагалі не містить посилань на будь-які постанови ВС, а висновки постанови від 26.10.2020 не могли бути врахованими 13.10.2020.
Всупереч вимогам ч.4 ст.263 ЦПК в ухвалі не зазначені і нічим не спростовуються посилання касаційної скарги на висновки трьох постанов ВС щодо питання встановлення факту прийняття спадщини.
Оскільки більше двох років співвласником житлового будинку, де мешкав К., рахувалась померла сестра, а без підпису співвласника не можна укласти договір про дешевше постачання газу, зареєструвати проживання ВПО та є інші обмеження прав співвласника, К. знов пішов до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю і про зобов’язання П. зареєструвати прийняту спадщину.
Виходив з норм ст.182 Цивільного Кодексу (далі – ЦК) про оскарження до суду факту ухиляння від державної реєстрації нерухомості та ст.391 ЦК про право власника вимагати усунення перешкод у користуванні власністю.
Комп’ютер суду з дев’яти суддів, що розглядають цивільні справи, випадково знов вибрав суддю Подорець О.Б., очікувано у позові (справа №199/315/21) відмовлено, але за клопотанням позивача витребувано інформацію Державної прикордонної служби про перетин кордону громадянкою П. Відповідно до отриманої судом інформації, перетину П. кордону України з 17.03.2016 по 17.03.2021 не зареєстровано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.04.2022 у складі суддів Куценко Т.Р., Демченко Е.Л. і Макарова М.О. апеляція на рішення райсуду від 28.07.2021 відхилена на підставі обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. Залишені без уваги посилання апеляції на висновки ВС у подібних справах, у рішеннях обох інстанцій загадковою підставою відмови у позові вказано:
«Спадкоємцями, згідно статті 1222 ЦК України, за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини»,
але доказів фактів смерті відповідача чи позивача не наведено.
Постановою ВС від 27.09.2022 у складі суддів Коротенка Є.В., Зайцева А.Ю. і Тітова М.Ю. касаційна скарга на рішення у справі №199/315/21 відхилена, посилання скарги на висновки п’яти постанов ВС у подібних правовідносинах всупереч норм ст.263 ч.4 ЦПК залишені без уваги. Залишаючи без уваги додані до позовної заяви докази перешкоджання користування спільною власністю – квитанції оплати за газ на опалення будинку без участі П., а також вимоги «Нафтогазу» підпису співвласника на заяві про укладання договору газопостачання будинку – судді встановили, що позивач не надав доказів порушення його прав.
Рішення усіх судів ґрунтуються на факті прийняття спадщини громадянкою П. шляхом особистого подання 16.05.2019 заяви про прийняття спадщини. Порушення приватним нотаріусом встановленого Порядку вчинення нотаріальних дій залишається без уваги (аж до фальшування фактів), а неучасть у судових процесах при інформації «Укрпошти», що П. «в Америке», у взаємозв’язку з інформацією прикордонної служби про відсутність реєстрації перетину П. кордону у 2016-2021 роках, не заважає суддям відхиляти позови К., якого позбавляють фактично успадкованої власності.
Яка причина?
У вересні 2021 року К. звернувся до поліції із заявою про порушення кримінального провадження за ознаками ч.3 ст.358 Кримінального Кодексу України по факту засвідчення нотаріусом 16.05.2019 особистого подання заяви про прийняття спадщини відсутньою в Україні громадянкою П.
За відомою національною традицією зареєструвати заяву без рішення суду відмовились, оскаржуючи відмову К. повезло – «admin» десь забарився, скарга потрапила до незалежного і чесного судді і вона ухвалою суду зобов’язала поліцію зареєструвати заяву про злочин.
Після року бездіяльності у вересні 2022 слідчий закрила кримінальне провадження у зв’язку з невстановленням події і складу кримінального правопорушення – на підставі обставин, встановлених судом у зазначених вище цивільних справах.
23.03.2023 постановою нового слідчого провадження закрито у зв’язку з невстановленням події і складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді від 18.04.2023 постанова скасована, в ухвалі зазначено:
«до матеріалів кримінального провадження долучено рапорт о/у СКП ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10, відповідно до якого місцезнаходження ОСОБА_6 встановлено, до останньої доведено інформацію про необхідність явки, на що остання повідомила, що у разі необхідності прибуде до ВП № 1 за наявності повістки. Попри це допит зазначеного свідка слідчим проведено не було» –
під ОСОБА_6 мається на увазі громадянка П.
Але такого рапорту оперативного уповноваженого у наданих 24.07.2023 для ознайомлення матеріалах слідства не виявлено, у судовому засіданні 01.08.2023 слідчий пояснив, що ОСОБА_10 помилився, але хто, пред’явивши паспорт П., представився як П. – слідчого не цікавило.
Постановою слідчого від 11.07.2023 провадження закрито у зв’язку з невстановленням події і складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді від 01.08.2023 відхилено скаргу на закриття кримінального провадження .
У судове засідання 01.08.2023 з’явився прокурор Лівобережної окружної прокуратури м.Дніпро Пасько Д.Д.,, але постанови прокуратури про призначення прокурорів у процесуальному керівництві слідством, про яку запитав К., у матеріалах слідства не знайшли, тому прокурор був присутнім як вільний слухач, а суддя, для приховування факту відсутності в матеріалах справи постанови про призначення процесуальних прокурорів, записав в ухвалі суду, що прокурор у судове засідання не з’явився.
Відповідно висновку постанови ВС від 09.02.2023 у справі №686/8306/17, який відповідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен був бути врахований слідчим суддею:
«Статтями 36, 37, 110 КПК України встановлено, що рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження в конкретному кримінальному провадженні, та в разі необхідності – групи прокурорів, що здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно ухвалюватись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова повинна відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення у формі постанови, зокрема бути підписаною службовою особою, яка її ухвалила.
Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень» (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584кмо18).
Згідно ч.2 ст.86 Кримінального процесуального Кодексу (далі – КПК) недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, але суддя висновок ВС та норми КПК проігнорував.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.08.2023 у складі суддів Іванченка О.Ю., Пістун А.О. і Руденко В.В. скарга на ухвалу слідчого судді від 01.08.2023 відхилена.
При ознайомленні в апеляційному суді 16.08.2023 з матеріалами справи до її розгляду о 14:00, К. виявив відсутність матеріалів досудового слідства. Які невитребувані у поліції як непотрібні, що свідчить про упередженість суддів колегії?
Відповідно ст.419 ч.1 п.2 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначаються доводи апеляційної скарги та мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними.
У ухвалі апеляційного суду від 16.08.2023 переписаний текст оскаржуваної ухвали слідчого судді від 01.08.2023 без наведення мотивів визнання недопустимими чи неналежними зазначених у апеляційній скарзі доказів порушення при вчиненні ухвали слідчого судді норм ст.ст. 306 ч.2, 372 ч,1 п.2 КПК, а саме:
відповідно висновку постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №554/10204/15-к, провадження №51-492км21, який згідно ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» повинен враховуватись судами:
«Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду іншої юрисдикції не є доказом відповідно до положень кримінального процесуального законодавства і не має безпосереднього впливу на доказову базу у кримінальному провадженні, яке розглядається судом».
Тому посилання ухвали слідчого судді на рішення у цивільній справі №199/775/20 як доказ особистого подання 16.05.2019 П. заяви до нотаріуса і законності постанови про закриття провадження безпідставне.
В ухвалі слідчого судді від 01.08.2023 відсутні мотиви неврахування іншого доказу скарги щодо неповноти слідства, а саме:
«Для отримання доказів події кримінального правопорушення слідчим, згідно запиту слідчого від 28.11.2022 № 43.1/св-2959 начальнику Амур-Нижньодніпровського відділення ДРАЦС м.Дніпро, витребувані відомості щодо особи, якій 11.05.2019 видано свідоцтво про смерть – серія 1-КИ №863208, актовий запис 939 – померлої Г., 19.12.1937 р. народження.
Повторне аналогічне клопотання К. від 27.02.2023, згідно повідомлення слідчого від 01.03.2023 №43.1/У-5, задоволено, у задоволенні наступного аналогічного клопотання від 03.07.2023 постановою слідчого від 05.07.2023 відмовлено, в постанові вказано:
«відомості про особу, якій 11.05.2019 видано свідоцтво про смерть Г., 19.12.1937 року народження, витребувані та вказана інформація знаходиться в матеріалах кримінального провадження».
При ознайомленні з матеріалами провадження 24.07.2023 вказаної інформації не виявлено, хто і з якою метою вилучив з матеріалів досудового слідства документ про особу, якій ДРАЦС м.Дніпро 11.05.2019 видав реєстраційне свідоцтво про смерть 1-КИ №863208, яке було надано нотаріусу при поданні 16.05.2019 заяви про прийняття спадщини – невідомо».
Також в ухвалі слідчого судді від 01.08.2023 відсутні мотиви неврахування іншого доказу скарги щодо неповноти слідства, а саме:
«Оцінки отриманого слідством доказу – інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.05.2023 про відсутність даних про перетин кордону України громадянкою П. з 08.11.2017 по 15.05.2023 – у сукупності та взаємозв’язку з доказами – показами шести свідків про постійне проживання П. у США – всупереч вимог ст.94 КПК України у постанові слідчого не надано».
Покази свідків С. та Р., які мешкають за місцем реєстрації П. і на покази яких, як доказ присутності в Україні 16.05.2019 П., посилається ухвала слідчого судді, не свідчать про те, що вони бачили П. у 2019 році.
Для впізнання особи П. зазначеним свідкам показували її фото у копії паспорту, свідки М. і В., які мешкають за місцем проживання померлої спадкодавиці, без упізнання особи П. по фото, засвідчили її приїзд із США у 2019 році і участь у похованні Г.
Чи можна вважати належними свідчення 2023 року про впізнання у 2019 році без фото особи, яка десять років до цього проживала у США і двадцять років до цього мешкала за іншою, ніж свідки, адресою, враховуючи, що поховання було здійснене родичами померлої, у тому числі жінкою, яку свідки, без надання їм слідчим фото П., прийняли за П. – мотивів неврахування посилань скарги на ці обставини в ухвалі слідчого судді не зазначено.
Про смерть сестри, яка проживала окремо, я, як зазначено у ухвалі слідчого судді, дізнався після її смерті і участі у похованні не приймав, але ці обставини не виключають сумнівів у достовірності впізнання свідками М. і В. особи П. у 2019 році.
Відповідно ч.11 ст.615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Згідно ст.86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим кодексом, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень.
Докази відсутності відеофіксації показань усіх свідків, які допитувались у досудовому розслідуванні, слідчим суддею відхилені, оскільки
«заявник довільно тлумачить зміст вказаної норми»,
що не є аргументом неврахування доказу порушення ст.86 КПК України.
Мотивувальною частиною постанови слідчого про закриття провадження встановлено відсутність події кримінального правопорушення, резолютивна частина містить висновок про відсутність складу цього правопорушення. Оцінюючи цей факт, в ухвалі слідчого судді від 01.08.2023 вказано:
«Формальні недоліки оскаржуваної постанови (посилання в мотивувальній частині постанови на невстановлення події кримінального правопорушення тощо) не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення».
Згідно висновку постанови Верховного суду від 07.06.2023 у справі №545/51/22, провадження №51-2327км23:
«постанова слідчого була скасована ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави 07 жовтня 2020 року, який вказав на передчасність та необґрунтованість висновків органу досудового розслідування про наявність підстав до закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу на те, що в розумінні вимог кримінального процесуального закону, висновок про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення передбачає наявність самої події кримінального правопорушення і, за таких обставин, рішення слідчого має містити вказівку на те, яке діяння мало місце та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні.
Закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення можливе відносно конкретних осіб, натомість, слідчий зазначив лише про відсутність складу злочину, проте, в діях яких осіб – не вказав».
Висновок слідчого судді про формальність поєднання двох окремих, встановлених ст.284 КПК, підстав закриття провадження надуманий і суперечить практиці Верховного Суду.
В постанові про закриття провадження зазначено:
«Слідчим суддею 13.06.2023 задоволено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме, до спадкової справи про оформлення спадщини на будинок за адресою інф.1, у подальшому 22.06.2023 у приватного нотаріуса Журавель В.Ю. вилучено оригінал спадкової справи про оформлення спадщини на будинок за адресою інф.1, вивченням вказаних документів встановлено, що П. 16.05.2019 звернулась із заявою до приватного нотаріуса Журавель В.Ю. про прийняття спадщини після смерті її бабусі Г., в тому числі будинку за адресою інф.1, що підтверджується особистими підписами П. на вказаній заяві та копії наданих документів для оформлення спадщини».
Зазначена інформація не відповідає дійсності і матеріалам провадження, а саме: оригіналу спадкової справи в наданих для ознайомлення 24.07.2023 матеріалах слідства не виявлено, ухвали слідчого судді від 13.06.2023, якою задоволено клопотання про тимчасовий доступ до спадкової справи з вилученням її оригіналу, станом на 24.07.2023 в ЄДРСР не виявлено.
Згідно ч.3 ст.99 КПК, слідчий зобов’язаний надати оригінал документу, яким є сам документ, тобто оригінал спадкової справи. Як вбачається із ксерокопії заяви про прийняття спадщини від 16.05.2019, в ній відсутній перелік спадкового майна взагалі, зазначено
«все рухоме і нерухоме майно я приймаю»,
інформація у нотаріуса про будинок інф.1 з’явилась після подачі К. 20.01.2020 заяви про прийняття спадщини із зазначенням факту відсутності в держреєстрі нерухомості реєстрації будинку інф.1 як успадкованого, за новим власником.
Оформлений нотаріусом запит, начебто від 16.05.2019, до ГУ Держгеокадастру про цей будинок, був підшитий нотаріусом перед заявою К. від 20.01.2020. До цієї дати спадкова справа не містила жодної інформації про будинок інф.1.
Відповідно ст.13-1 ЗУ «Про нотаріат», приватний нотаріус може вчиняти нотаріальні дії лише в межах закріпленого нотаріального округу. Тому 16.05.2019 на адресу департаменту адмінпослуг Дніпровської міськради нотаріус видала запит №153/02-14 про адресу місця відкриття спадщини – останнє місце проживання померлої Г. Цей документ повинна була надати для оформлення спадщини П., але ні цього документа, ні будь-яких інших, про які зазначено в постанові слідчого, ні у шестимісячний строк, ні пізніш копія спадкової справи не містить.
Такий же запит про місце відкриття спадщини нотаріус видала 20.01.2020 К., який відповідь на цей запит від 22.01.2020 надав нотаріусу 30.01.2020 як додаток до своєї заяви про видачу свідоцтва про спадкування.
«в межах тимчасового доступу слідчим у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Журавель В.Ю. було вилучено спадкову справу після смерті Г.»,
без зазначення процесуального рішення, яким дозволено тимчасовий доступ до документів, що містять нотаріальну таємницю, та без згадування про вилучення саме оригіналу спадкової справи.
Докази апеляційної скарги про упередженість слідчого судді, яка виявилася в ігноруванні висновків постанов ВС при відмові (тричі) у встановленні слідчому процесуальних строків для виконання розумних строків слідства, судді залишили без уваги.
Рішення апеляційного суду від 16.08.2023 касаційному оскарженню не підлягає, тобто позицію суддів ВС визначити неможливо, але впевнене і відкрите порушення суддями закону при встановленні права спадкування «критикана» К. може свідчити про наявність у Верховному Суді певної позначки проти прізвища К.
В.Зайченко
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Як заяви «критикана», а насправді – відомого в Україні правозахисника К. судді та поліцейські розглядали.
На підставі своєї практики правозахисник К. оприлюднював критичні статті щодо діяльності суддів та судів, включаючи Верховний Суд.
В архівах ЗМІ ще збереглись його статті:
Чотири роки тому померла сестра К., з якою навпіл вони володіли будинком, де мешкає К., сестра проживала окремо.
Звернувшись до приватного нотаріуса Журавель Влади Юріївни за видачею свідоцтва на право спадкування іншою частиною свого будинку, К. отримав відмову, оскільки спадщину за заповітом вже прийняла особа, назвати яку нотаріус не може через нотаріальну таємницю.
На запит суду, до якого була оскаржена відмова нотаріуса (справа №199/775/20), останній надав копію спадкової справи, з якої вбачалось, що у травні 2019 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса особисто звернулася онука П. сестри К.
П. десять років тому виїхала до США і там проживає постійно. При цьому приватний нотаріус, на підставі паспорту громадянки України (у якому наявне фото саме внуки П.), своїм підписом і печаткою засвідчила особисте подання заяви саме громадянкою П.
Спроби суду викликати П. для визначення – чи заперечує, чи не заперечує проти позову, закінчувалися поверненням «Укрпоштою» повісток без вручення із зазначенням на конвертах «Адресат в Америке». Рішенням суду (суддя Подорець О.Б.) від 18.06.2020 у позові відмовлено.
Згідно ст.13-1 Закону «Про нотаріат», приватним нотаріусам заборонена діяльність поза межами встановленого їм нотаріального округу. Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій, при подачі заяви про прийняття спадщини спадкова справа заводиться після визначення місця відкриття спадщини. Тому нотаріус 16.05.2019 видала П. запит до міськвиконкому щодо надання документу про місце відкриття спадщини – місце смерті спадкодавця.
Такий документ П. не представила. При зверненні до цього ж нотаріуса К. із заявою про прийняття спадщини, йому теж видано такий же запит, відповідь на який К. представив нотаріусу 30.01.2020 як додаток до заяви про видачу свідоцтва на право спадкування.
Про незаконність заведення 16.05.2019 приватним нотаріусом спадкової справи без документу про місце відкриття спадщини вказано у апеляційній скарзі. Через цей аргумент судді Єлізаренко І.А., Красвітна Т.П. і Свистунова О.В. у постанові Дніпровського апеляційного суду від 13.10.2020, з посиланням на наданий К. 30.01.2020 документ про місце відкриття спадщини, зазначили, що нотаріус при заведенні спадкової справи 16.05.2019 встановив місце відкриття спадщини. В той же час нотаріус у запереченнях на апеляційну скаргу зазначила:
Чому судді сфальшували очевидні факти?
Ухвалою Верховного Суду (далі – ВС) від 19.11.2020, за участі нині члена Вищої ради правосуддя судді Бурлакова С.Ю., та судді Коротуна В.М. (про якого зазначалось у статті «Новые-старые «верховные» судьи» і скарга К. на дії якого з доданими документами передана для доєднання до його суддівського досьє), відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №199/775/20.
Підставою відмови вказано п.5 ст.394 Цивільного процесуального Кодексу (далі – ЦПК):
при цьому вказано на висновки постанов ВС від 19.02.2020 та від 26.10.2020 без зазначення самих висновків.
Але апеляційна постанова від 13.10.2020 взагалі не містить посилань на будь-які постанови ВС, а висновки постанови від 26.10.2020 не могли бути врахованими 13.10.2020.
Всупереч вимогам ч.4 ст.263 ЦПК в ухвалі не зазначені і нічим не спростовуються посилання касаційної скарги на висновки трьох постанов ВС щодо питання встановлення факту прийняття спадщини.
Оскільки більше двох років співвласником житлового будинку, де мешкав К., рахувалась померла сестра, а без підпису співвласника не можна укласти договір про дешевше постачання газу, зареєструвати проживання ВПО та є інші обмеження прав співвласника, К. знов пішов до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю і про зобов’язання П. зареєструвати прийняту спадщину.
Виходив з норм ст.182 Цивільного Кодексу (далі – ЦК) про оскарження до суду факту ухиляння від державної реєстрації нерухомості та ст.391 ЦК про право власника вимагати усунення перешкод у користуванні власністю.
Комп’ютер суду з дев’яти суддів, що розглядають цивільні справи, випадково знов вибрав суддю Подорець О.Б., очікувано у позові (справа №199/315/21) відмовлено, але за клопотанням позивача витребувано інформацію Державної прикордонної служби про перетин кордону громадянкою П. Відповідно до отриманої судом інформації, перетину П. кордону України з 17.03.2016 по 17.03.2021 не зареєстровано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.04.2022 у складі суддів Куценко Т.Р., Демченко Е.Л. і Макарова М.О. апеляція на рішення райсуду від 28.07.2021 відхилена на підставі обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав. Залишені без уваги посилання апеляції на висновки ВС у подібних справах, у рішеннях обох інстанцій загадковою підставою відмови у позові вказано:
але доказів фактів смерті відповідача чи позивача не наведено.
Постановою ВС від 27.09.2022 у складі суддів Коротенка Є.В., Зайцева А.Ю. і Тітова М.Ю. касаційна скарга на рішення у справі №199/315/21 відхилена, посилання скарги на висновки п’яти постанов ВС у подібних правовідносинах всупереч норм ст.263 ч.4 ЦПК залишені без уваги. Залишаючи без уваги додані до позовної заяви докази перешкоджання користування спільною власністю – квитанції оплати за газ на опалення будинку без участі П., а також вимоги «Нафтогазу» підпису співвласника на заяві про укладання договору газопостачання будинку – судді встановили, що позивач не надав доказів порушення його прав.
Рішення усіх судів ґрунтуються на факті прийняття спадщини громадянкою П. шляхом особистого подання 16.05.2019 заяви про прийняття спадщини. Порушення приватним нотаріусом встановленого Порядку вчинення нотаріальних дій залишається без уваги (аж до фальшування фактів), а неучасть у судових процесах при інформації «Укрпошти», що П. «в Америке», у взаємозв’язку з інформацією прикордонної служби про відсутність реєстрації перетину П. кордону у 2016-2021 роках, не заважає суддям відхиляти позови К., якого позбавляють фактично успадкованої власності.
Яка причина?
У вересні 2021 року К. звернувся до поліції із заявою про порушення кримінального провадження за ознаками ч.3 ст.358 Кримінального Кодексу України по факту засвідчення нотаріусом 16.05.2019 особистого подання заяви про прийняття спадщини відсутньою в Україні громадянкою П.
За відомою національною традицією зареєструвати заяву без рішення суду відмовились, оскаржуючи відмову К. повезло – «admin» десь забарився, скарга потрапила до незалежного і чесного судді і вона ухвалою суду зобов’язала поліцію зареєструвати заяву про злочин.
Після року бездіяльності у вересні 2022 слідчий закрила кримінальне провадження у зв’язку з невстановленням події і складу кримінального правопорушення – на підставі обставин, встановлених судом у зазначених вище цивільних справах.
Ухвалою слідчого судді від 10.11.2022 (справа 199/8996/21) постанова про закриття скасована, слідчого замінили.
23.03.2023 постановою нового слідчого провадження закрито у зв’язку з невстановленням події і складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді від 18.04.2023 постанова скасована, в ухвалі зазначено:
під ОСОБА_6 мається на увазі громадянка П.
Але такого рапорту оперативного уповноваженого у наданих 24.07.2023 для ознайомлення матеріалах слідства не виявлено, у судовому засіданні 01.08.2023 слідчий пояснив, що ОСОБА_10 помилився, але хто, пред’явивши паспорт П., представився як П. – слідчого не цікавило.
Постановою слідчого від 11.07.2023 провадження закрито у зв’язку з невстановленням події і складу кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді від 01.08.2023 відхилено скаргу на закриття кримінального провадження .
У судове засідання 01.08.2023 з’явився прокурор Лівобережної окружної прокуратури м.Дніпро Пасько Д.Д.,, але постанови прокуратури про призначення прокурорів у процесуальному керівництві слідством, про яку запитав К., у матеріалах слідства не знайшли, тому прокурор був присутнім як вільний слухач, а суддя, для приховування факту відсутності в матеріалах справи постанови про призначення процесуальних прокурорів, записав в ухвалі суду, що прокурор у судове засідання не з’явився.
Відповідно висновку постанови ВС від 09.02.2023 у справі №686/8306/17, який відповідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинен був бути врахований слідчим суддею:
Згідно ч.2 ст.86 Кримінального процесуального Кодексу (далі – КПК) недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, але суддя висновок ВС та норми КПК проігнорував.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.08.2023 у складі суддів Іванченка О.Ю., Пістун А.О. і Руденко В.В. скарга на ухвалу слідчого судді від 01.08.2023 відхилена.
При ознайомленні в апеляційному суді 16.08.2023 з матеріалами справи до її розгляду о 14:00, К. виявив відсутність матеріалів досудового слідства. Які невитребувані у поліції як непотрібні, що свідчить про упередженість суддів колегії?
Відповідно ст.419 ч.1 п.2 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначаються доводи апеляційної скарги та мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними.
У ухвалі апеляційного суду від 16.08.2023 переписаний текст оскаржуваної ухвали слідчого судді від 01.08.2023 без наведення мотивів визнання недопустимими чи неналежними зазначених у апеляційній скарзі доказів порушення при вчиненні ухвали слідчого судді норм ст.ст. 306 ч.2, 372 ч,1 п.2 КПК, а саме:
Тому посилання ухвали слідчого судді на рішення у цивільній справі №199/775/20 як доказ особистого подання 16.05.2019 П. заяви до нотаріуса і законності постанови про закриття провадження безпідставне.
«Оцінки отриманого слідством доказу – інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.05.2023 про відсутність даних про перетин кордону України громадянкою П. з 08.11.2017 по 15.05.2023 – у сукупності та взаємозв’язку з доказами – показами шести свідків про постійне проживання П. у США – всупереч вимог ст.94 КПК України у постанові слідчого не надано».
Для впізнання особи П. зазначеним свідкам показували її фото у копії паспорту, свідки М. і В., які мешкають за місцем проживання померлої спадкодавиці, без упізнання особи П. по фото, засвідчили її приїзд із США у 2019 році і участь у похованні Г.
Чи можна вважати належними свідчення 2023 року про впізнання у 2019 році без фото особи, яка десять років до цього проживала у США і двадцять років до цього мешкала за іншою, ніж свідки, адресою, враховуючи, що поховання було здійснене родичами померлої, у тому числі жінкою, яку свідки, без надання їм слідчим фото П., прийняли за П. – мотивів неврахування посилань скарги на ці обставини в ухвалі слідчого судді не зазначено.
Про смерть сестри, яка проживала окремо, я, як зазначено у ухвалі слідчого судді, дізнався після її смерті і участі у похованні не приймав, але ці обставини не виключають сумнівів у достовірності впізнання свідками М. і В. особи П. у 2019 році.
Докази відсутності відеофіксації показань усіх свідків, які допитувались у досудовому розслідуванні, слідчим суддею відхилені, оскільки
«заявник довільно тлумачить зміст вказаної норми»,
що не є аргументом неврахування доказу порушення ст.86 КПК України.
Згідно висновку постанови Верховного суду від 07.06.2023 у справі №545/51/22, провадження №51-2327км23:
Висновок слідчого судді про формальність поєднання двох окремих, встановлених ст.284 КПК, підстав закриття провадження надуманий і суперечить практиці Верховного Суду.
Зазначена інформація не відповідає дійсності і матеріалам провадження, а саме: оригіналу спадкової справи в наданих для ознайомлення 24.07.2023 матеріалах слідства не виявлено, ухвали слідчого судді від 13.06.2023, якою задоволено клопотання про тимчасовий доступ до спадкової справи з вилученням її оригіналу, станом на 24.07.2023 в ЄДРСР не виявлено.
Згідно ч.3 ст.99 КПК, слідчий зобов’язаний надати оригінал документу, яким є сам документ, тобто оригінал спадкової справи. Як вбачається із ксерокопії заяви про прийняття спадщини від 16.05.2019, в ній відсутній перелік спадкового майна взагалі, зазначено
інформація у нотаріуса про будинок інф.1 з’явилась після подачі К. 20.01.2020 заяви про прийняття спадщини із зазначенням факту відсутності в держреєстрі нерухомості реєстрації будинку інф.1 як успадкованого, за новим власником.
Оформлений нотаріусом запит, начебто від 16.05.2019, до ГУ Держгеокадастру про цей будинок, був підшитий нотаріусом перед заявою К. від 20.01.2020. До цієї дати спадкова справа не містила жодної інформації про будинок інф.1.
Відповідно ст.13-1 ЗУ «Про нотаріат», приватний нотаріус може вчиняти нотаріальні дії лише в межах закріпленого нотаріального округу. Тому 16.05.2019 на адресу департаменту адмінпослуг Дніпровської міськради нотаріус видала запит №153/02-14 про адресу місця відкриття спадщини – останнє місце проживання померлої Г. Цей документ повинна була надати для оформлення спадщини П., але ні цього документа, ні будь-яких інших, про які зазначено в постанові слідчого, ні у шестимісячний строк, ні пізніш копія спадкової справи не містить.
Такий же запит про місце відкриття спадщини нотаріус видала 20.01.2020 К., який відповідь на цей запит від 22.01.2020 надав нотаріусу 30.01.2020 як додаток до своєї заяви про видачу свідоцтва про спадкування.
В ухвалі слідчого судді від 01.08.2023 ці докази скарги надуманності фактів слідчим не зазначені, мотивів їх неврахування не наведено, вказано:
без зазначення процесуального рішення, яким дозволено тимчасовий доступ до документів, що містять нотаріальну таємницю, та без згадування про вилучення саме оригіналу спадкової справи.
Докази апеляційної скарги про упередженість слідчого судді, яка виявилася в ігноруванні висновків постанов ВС при відмові (тричі) у встановленні слідчому процесуальних строків для виконання розумних строків слідства, судді залишили без уваги.
Рішення апеляційного суду від 16.08.2023 касаційному оскарженню не підлягає, тобто позицію суддів ВС визначити неможливо, але впевнене і відкрите порушення суддями закону при встановленні права спадкування «критикана» К. може свідчити про наявність у Верховному Суді певної позначки проти прізвища К.
В.Зайченко
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
editor