Суд – це таке місце, де у закону можна купити стільки
справедливості, на скільки тобі вистачить грошей!
У муніципальній художній галереї бельгійського міста Брюгге демонструється картина-диптих нідерландського художника Герарда Давида «Суд Камбіса», або «Здирання шкіри з продажного судді». Незважаючи на те, що картина написана у 1498 р., її актуальність в даний час залишається на досить високому рівні.
Сюжет картини полягає у наступному.
На лівій частині диптиха художник зобразив арешт судді, якого викрили у хабарництві. На правій частині диптиха зображено, як кат здирає з живого судді шкіру.
Ось такий вкрай жорстокий, але дуже повчальний приклад.
«Суд Камбіса», або «Здирання шкіри з продажного судді»
Протягом усієї історії незалежної України рівень довіри громадян до судової системи був набагато гіршим, ніж до інших інститутів влади. При цьому ні судові реформи, ні значне підвищення винагороди суддям не змогли вплинути на здійснення реальних та відчутних змін у системі правосуддя, а відтак і змінити на краще рівень довіри громадян.
Як показує практика, в українських судах найскладніше доводити найпростіші істини, які є очевидними. Зважаючи на все, подібний парадокс, а можливо навіть нонсенс, виникає через досить варіабельний і гнучкий алгоритм прийняття рішення у зв’язку з тим, що при розгляді справи суд керується:
принципом Верховенства Права,
внутрішнім переконанням (відповідно до процесуальних законів),
практикою Верховного Суду,
аналогією закону (права) – (Цивільний кодекс України ст. 8).
Говорячи мовою математики, за такої кількості змінних, у межах лінійної системи, вирішити рівняння неможливо. Вимушений та неминучий у таких умовах перехід до нелінійної системи (залежності) призводить до неоднозначних результатів, що визначаються методом послідовних наближень.
Тобто, висловлюючись звичайною мовою, в існуючих умовах ухвалення правосудного рішення залежить виключно від кваліфікації та сумлінності і доброчесності судді.
Дві статті Конституції і котеджні містечка
У цій публікації йтиметься про практику застосування аналогії закону при прийнятті судових рішень.
Відповідно до Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Підтверджуючи, обґрунтовуючи та закріплюючи наведену норму, Велика Палата Верховного Суду Ухвалою від 08.06.2022 № 2-591/11 (14-31цс21) зазначила, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
У зв’язку з вищевикладеним пропоную розглянути конкретний приклад застосування аналогії закону – цікавий та актуальний не лише абсолютно вільним трактуванням даної норми, а й тим, що такі випадки можуть набути численного характеру порушень конституційних прав громадян, передбачених ст. 19 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством, та ст. 36: ніхто не може бути змушений до вступу до будь-якого об’єднання.
Даний приклад може стати масовим у зв’язку з істотним збільшенням останнім часом кількості таких суб’єктів правовідносин, як котеджне містечко, котеджне селище і т.п.
Трохи історії. У 2009 р. у Дніпропетровській області на території Слабожанської ОТГ (на той час Ювілейної селищної ради) було створено Асоціацію власників житлових будинків (індивідуальних будинків, садиб – пояснення автора) «Золоті Ключі» (далі – Асоціація).
На перший погляд, все добре – цілі добрі, наміри чисті. Єдине, що викликало питання – чому у статуті Асоціації зазначено, що вона здійснює свої дії відповідно до ЗУ «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – ОСББ), який не має до даних правовідносин жодного відношення, а не Закону «Про кооперацію», в якому чітко прописані можливості обслуговуючих кооперативів щодо досягнення цілей, зазначених у статуті Асоціації.
У пориві ентузіазму на таку дрібницю ніхто не звернув уваги, але жага до справедливості все ж таки теплиться в деяких відчайдушних чи наївних громадянах України, що спонукало їх оскаржити в судовому порядку положення вже нового статуту Асоціації, прийнятого після набуття чинності новою редакцією ЗУ Про ОСББ. Чим це закінчилося – читайте далі.
Повилазило на НЕбагатоквартирні будинки
Отже, 20.09.23 р. суддя Господарського суду Дніпропетровської області Дупляк Степан Анатолійович ухвалює досить «цікаве» рішення (справа № 904/2607/23).
Предметом судової суперечки є просте питання:
«Чи поширюються на мешканців індивідуальних житлових будинків (садиб) положення ЗУ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»?».
Слід зазначити, що норма ЗУ Про ОСББ, що діяла на момент реєстрації Асоціації, абсолютно конкретно вказувала на те, що дія закону поширюється виключно на багатоквартирні будинки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок – це три та більше квартир. Стаття 1 ЗУ Про ОСББ, в свою чергу, в імперативному порядку вказувала на те, що асоціація власників житлових будинків (далі – асоціація) – юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань (тобто кількох ОСББ).
Водночас ст. 8 Закону (у редакції 2005 р.) визначала, що до складу асоціації можуть входити об’єднання, а також власники садиб, які використовують спільно з ОСББ внутрішньоквартальні інженерні мережі (споруди).
Таким чином, необхідною умовою створення Асоціації є наявність ОСББ, тобто зареєстрованого відповідно до норм законодавства об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
І цілком логічно припустити, що для реєстрації ОСББ, знову ж таки, необхідною умовою, є наявність багатоквартирного будинку.
Начебто б зовсім просто, доступно і навіть не потребує коментарів.
Але це – на перший погляд, і лише в тому випадку, що читач не є заангажованим та упередженим суддею.
У конкретній ситуації, попри те, що суддя Дупляк С.А. володів інформацією у вигляді доказів про те, що на момент реєстрації Асоціації до її складу не входило жодне ОСББ, як і на момент ухвалення рішення (це зазначено в частині 2 рішення «Виклад обставин, встановлених судом»), суддя не побачив у даному випадку факту невідповідності або порушення закону.
Більш того, незважаючи на те, що у зв’язку зі змінами у ЗУ Про ОСББ та ЦКУ (ст. 385 ) у 2015 р. із зазначених норм таке поняття як «садиба» було взагалі виключено, чим законодавець абсолютно однозначно та конкретно визначив сферу застосування закону, суддя Дупляк С.А. продовжує наполягати на необхідності та правомірності застосування Закону до цих правовідносин. Хоча в редакціях Закону і від 2005 р., і від 2015 р., і від 2023 р. зазначено:
«Цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку».
До речі, грубе та примітивне перекручування норм права суддею Дупляком С.А. помітно такому простому прикладі. Цитата з рішення:
«Тобто до складу асоціації можуть входити: (1) тільки об’єднання; (2) або об’єднання та власники садиб; (3) або тільки власники садиб».
Притягнуті за вуха рішення ВСУ абсолютно не описують конкретної ситуації. А ось Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року (справа № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20), в якій зазначено, що у разі, якщо закон поширюється виключно на певне (обмежене) коло осіб, то подібність, аналогічність правовідносин необхідно оцінювати за суб’єктним складом, – виявилася непоміченою. У нашому випадку суб’єктами правовідносин відповідно до ЗУ Про ОСББ є виключно співвласники багатоквартирного будинку, а власники індивідуальних житлових будинків (садиб) під цей критерій не підпадають.
Ідеологія ЗУ Про ОСББ полягає в необхідності сумісного утримання майна багатоквартирного будинку, яке є спільною власністю співвласників будинку.
Перелік цього майна вказаний у ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку:
несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку,
механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення,
будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території,
права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
На момент створення Асоціації було відсутнє не тільки неподільне та спільне майно, а взагалі будь-яке майно Асоціації, включаючи канцелярське приладдя, олівці, гумки та навіть туалетний папір.
Ключова мета ЗУ Про ОСББ – утримання загального неподільного майна, яким є згадані вище елементи багатоквартирного житлового будинку – несучі конструкції, підвал, покрівля тощо. Таким чином, у цих правовідносинах відсутність багатоквартирного будинку призводить до відсутності спільного неподільного майна і абсолютно однозначно, безапеляційно і точно не дозволяє застосовувати Закон Про ОСББ – за умови відсутності багатоквартирного будинку – ні як спеціальну норму закону, ні як аналогію закону.
Необхідно зазначити, що статтею 6 Закону Про ОСББ (у редакції від 2005 р.) передбачено, що об’єднання може бути створене з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, власників житлових та нежитлових приміщень. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості всіх співвласників.
У редакції Закону «Про ОСББ» від 2017 р. цитата зі ст. 6 виглядає таким чином:
«Об’єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об’єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на квартири та нежитлові приміщення, загальна площа яких становить більше половини загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у такому будинку».
Не будемо чіплятися до термінів – можливо суддя Дупляк С.А. не розуміє різницю між квартирою та садибою – земельною ділянкою разом із розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими спорудами, наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. (Стаття 381. ЦКУ).
Але якщо слідувати аналогії, то як так вийшло, що на момент реєстрації асоціації було 83 учасники або, виходячи з логіки Дупляка С.А., 83 «квартири», а на момент ухвалення рішення судом – 650?
Знову ж таки, відповідно до логіки Дупляка С.А., установчі збори Асоціації є недійсними, тому що в них брали участь менше половини власників квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Але мистецтво маніпуляції якраз і полягає в тому, щоб бачити те, що вигідно судді. А як же Верховенство Права, законність, всебічне, повне, об’єктивне дослідження наявних у справі доказів?
Багаторазові згадки у тексті рішення обґрунтованості збору коштів на утримання прибудинкової території викликають глибокі сумніви щодо кваліфікації судді Дупляка С.А.
Справа у тому, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку»:
«прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку».
Таким чином, існування та наявність прибудинкової території можливі виключно у разі наявності багатоквартирного будинку.
Тобто, немає багатоквартирного будинку – немає прибудинкової території.
Садиба не є багатоквартирним будинком, отже не має прибудинкової території.
Як ще більш зрозуміло і доступно це пояснити і довести?
Де йде ріст мешканців – представників Феміди
Якщо пам’ятаєте, на початку публікації автор уже згадував про те, що в українських судах найскладніше доводити найпростіші істини, які є очевидними.
Виникає цілком резонне питання до членів ВККСУ: як подібні дупляки складають кваліфікаційні іспити на звання судді?
А як бути з такими гарними та правильними словами присяги, яку, напевно, приносив Українському Народу суддя Дупляк С.А., вступаючи на посаду судді:
«Урочисто присягаю об’єктивно, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно та сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватись етичних принципів не вчиняти дій, що ганьблять звання судді чи підривають авторитет правосуддя»?
Ну і вже про зовсім веселе.
«Суд доходить висновків, що положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не встановлювали заборони будинкам, які не об`єднані спільними комунікаціями, об`єднуватись в одне об`єднання чи долучатись до вже створеного об`єднання для забезпечення належного утримання та використання спільного чи об`єднаного майна. Вказане підтверджується і положеннями Закону, які регулюють створення та діяльність асоціації (стаття 1, 2, 3, 8), яка є юридичною особою, що створена для представлення спільних інтересів різних об`єднань».
Цитата наведена дослівно на підставі рішення судді Дупляка С.А. Хотілося б відзначити, по-перше, не різних об’єднань, а виключно об’єднань співвласників багатоквартирного будинку.
А по-друге, знову-таки, виходячи з тексту рішення напрошується абсолютно закономірний і очевидний висновок: у зв’язку з тим, що цей закон також не встановлював заборону суддям приймати протиправні рішення, зловживати службовим становищем… не дай Боже! брати хабарі і здійснювати мільйони інших протиправних діянь, то, за логікою Дупляка С. А., зазначені дії правомірні.
Які причини, суми, предмети, міркування тощо вплинули на поведінку Дупляка С.А., як кажуть, слідству не відомо, принаймні поки що.
Можливо, це сталося тому, що активний учасник та ідеолог Асоціації Ніколенко М.О. є суддею Господарського суду Дніпропетровської області та, відповідно, колегою Дупляка С.А. і під’їхав до нього на певній «козі», може хтось інший замовив слово?
Суть ситуації полягає в тому, що завдяки спільним зусиллям керівництва Асоціації, суддів, які ухвалюють рішення на користь Асоціації, відбувається обман мешканців, не сплачуються податки до бюджету, адже діючи законно, Асоціація мала б будувати свої відносини з мешканцями на договірних засадах, а не на засадах ОСББ – з обов’язковими внесками, що автоматично позбавило б її статусу неприбуткової організації зі всіма відповідними наслідками.
До речі, судді дніпропетровських судів у захваті від так званих «Золотих Ключів» і усілякими способами вирішують питання щодо проживання в цьому місці – з урахуванням умови не турбувати НАЗК зайвою інформацією про свої скромні доходи.
А виходячи з досить представницької участі у зазначеному процесі заангажованих суддів, представників органу місцевого самоврядування та інших фігурантів, можна з певною впевненістю припустити створення типового мафіозного клану.
Зростання кількості щасливих власників нерухомості в «елітному селищі» серед представників Феміди почалося останні 2-3 роки.
Необхідно звернути увагу на те, що навіть досить високе грошове утримання суддів, що часом сягає кількох сотень тисяч гривень, не дозволяє обґрунтувати легальні доходи для придбання нерухомості в «Золотих ключах».
До того ж, останнім часом сталося різке збільшення цін на нерухомість у селищі і, виходячи з оголошень про продаж, вартість деяких котеджів досягає, а іноді і перевищує 1 млн. доларів США, а ціна однієї сотки земельної ділянки на деяких вулицях перевищує 10 тис. доларів США!
Відновлення обов’язкового декларування може пролити світло на доходи носіїв мантій. Але, враховуючи те, що навіть звичайні чиновники, не будучи професійними юристами, знаходять можливість вводити в оману НАЗК, суддям сам бог велів скористатися різними схемами.
Найбільш «популярними» є оформлення майна на «тещу» (тестя, свекра, свекруха, дівера і т.д.), оренда або спільне проживання з «тещею», отримання майна як подарунку, придбання майна в кредит і, звичайно ж, доходи чоловіка (дружини) від підприємницької діяльності.
Останнім часом стала проглядатися досить строга закономірність: у значної кількості суддів інший член подружжя, як правило, талановитий підприємець, здатний забезпечити служителів Феміди – що віддають себе цілком і повністю служінню Верховенству Права – всім необхідним, починаючи від дорогих хронометрів, прикрас та автомобілів до особняків, яхт , літаків.
Але все ж таки існує скромна надія на те, що фахівці НАЗК розкриють цю таємницю мадридського двору, цю книгу за сімома печатками, цей секрет полішинелю.
З чим ми і звертаємося до шановного центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
До речі, «Золоті ключі» – не єдине місце, де інкогніто, приховуючи реальні доходи, проживають служителі Феміди. Це інформація для НАЗК.
Чуєтедушок «світлого комуністичного» минулого з кримінальним присмаком?
Проте, попри перелічені аргументи, суддя Дупляк С.А. вважає, що неправомірності застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» не доведено.
При цьому Дупляк С.А. скромно замовчує те, що жодним чином у рішенні суду не обґрунтована, з посиланнями на докази, як того вимагає ГКУ, правомірність застосування у конкретних правовідносинах ЗУ Про ОСББ за аналогією.
Ще один шедевр у виконанні судді Дупляка С.А. звучить так:
«Своєчасна сплата внесків і платежів для виконання відповідачем завдань асоціації не лише не порушує прав позивача, а, навпаки, сприяє належному виконанню статутних завдань відповідача».
Виходячи з логіки наведеного тексту та дотримуючись аналогії, до якої любить вдаватися суддя Дупляк С.А., напрошується схожість і подібність до наступної ситуації. До громадянина підійшли грабіжники з револьвером та вимагають віддати гроші, цінності тощо. Цілком логічно, що добровільна покірність вимогам бандитів та не доведення до насильства, у тому числі із застосуванням зброї, відповідають інтересам громадянина, отже не порушує його права! Хіба що виникає питання щодо законності дій грабіжників і оцінки цих дій судом.
Слід зазначити, що крім наведених прикладів рішення наповнене безліччю протиріч, маніпуляцій, підтасувань і фальсифікацій.
ЗУ «Про кооперацію» повністю характеризує і відповідає описаним у публікації правовідносинам. Зокрема, шляхом створення обслуговуючих кооперативів, яких в Україні налічується досить велика кількість. Єдиний мінус – Закон «Про кооперацію» передбачає добровільний вступ, на відміну від закону «Про ОСББ», в якому співвласник житлового будинку в обов’язковому порядку має брати участь у утриманні спільного неподільного майна.
Але схема ЗУ «Про кооперацію» ділкам Асоціації та їх прихильникам, зі зрозумілих причин, не цікава. Тому винаходяться різного роду збочення, що віддають душком «світлого комуністичного» минулого з кримінальним присмаком.
Автор переконливо радить деяким носіям мантій роздуплитися, зрозуміти, усвідомити, що подібне знущання над законом і правосуддям не може залишатися безкарним. Такі судді-дупляки своїми діями несуть потенційну загрозу національній безпеці України. Підриваючи віру в Закон і Справедливість, вони ставлять під сумнів основні конституційні підвалини державності!
Здирати шкіру в наш час, навіть із суддів-хабарників, негуманно, а от публічно зривати мантії з продажних служителів Феміди – цілком правильно. Щоб бачити, що ховається за фасадом вседозволеності, безкарності та хабарництва.
Суд – це таке місце, де у закону можна купити стільки
справедливості, на скільки тобі вистачить грошей!
У муніципальній художній галереї бельгійського міста Брюгге демонструється картина-диптих нідерландського художника Герарда Давида «Суд Камбіса», або «Здирання шкіри з продажного судді». Незважаючи на те, що картина написана у 1498 р., її актуальність в даний час залишається на досить високому рівні.
Сюжет картини полягає у наступному.
На лівій частині диптиха художник зобразив арешт судді, якого викрили у хабарництві. На правій частині диптиха зображено, як кат здирає з живого судді шкіру.
Ось такий вкрай жорстокий, але дуже повчальний приклад.
«Суд Камбіса», або «Здирання шкіри з продажного судді»
Протягом усієї історії незалежної України рівень довіри громадян до судової системи був набагато гіршим, ніж до інших інститутів влади. При цьому ні судові реформи, ні значне підвищення винагороди суддям не змогли вплинути на здійснення реальних та відчутних змін у системі правосуддя, а відтак і змінити на краще рівень довіри громадян.
Як показує практика, в українських судах найскладніше доводити найпростіші істини, які є очевидними. Зважаючи на все, подібний парадокс, а можливо навіть нонсенс, виникає через досить варіабельний і гнучкий алгоритм прийняття рішення у зв’язку з тим, що при розгляді справи суд керується:
Говорячи мовою математики, за такої кількості змінних, у межах лінійної системи, вирішити рівняння неможливо. Вимушений та неминучий у таких умовах перехід до нелінійної системи (залежності) призводить до неоднозначних результатів, що визначаються методом послідовних наближень.
Тобто, висловлюючись звичайною мовою, в існуючих умовах ухвалення правосудного рішення залежить виключно від кваліфікації та сумлінності і доброчесності судді.
Дві статті Конституції і котеджні містечка
У цій публікації йтиметься про практику застосування аналогії закону при прийнятті судових рішень.
Відповідно до Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Підтверджуючи, обґрунтовуючи та закріплюючи наведену норму, Велика Палата Верховного Суду Ухвалою від 08.06.2022 № 2-591/11 (14-31цс21) зазначила, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
У зв’язку з вищевикладеним пропоную розглянути конкретний приклад застосування аналогії закону – цікавий та актуальний не лише абсолютно вільним трактуванням даної норми, а й тим, що такі випадки можуть набути численного характеру порушень конституційних прав громадян, передбачених ст. 19 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством, та ст. 36: ніхто не може бути змушений до вступу до будь-якого об’єднання.
Даний приклад може стати масовим у зв’язку з істотним збільшенням останнім часом кількості таких суб’єктів правовідносин, як котеджне містечко, котеджне селище і т.п.
Трохи історії. У 2009 р. у Дніпропетровській області на території Слабожанської ОТГ (на той час Ювілейної селищної ради) було створено Асоціацію власників житлових будинків (індивідуальних будинків, садиб – пояснення автора) «Золоті Ключі» (далі – Асоціація).
На перший погляд, все добре – цілі добрі, наміри чисті. Єдине, що викликало питання – чому у статуті Асоціації зазначено, що вона здійснює свої дії відповідно до ЗУ «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі – ОСББ), який не має до даних правовідносин жодного відношення, а не Закону «Про кооперацію», в якому чітко прописані можливості обслуговуючих кооперативів щодо досягнення цілей, зазначених у статуті Асоціації.
У пориві ентузіазму на таку дрібницю ніхто не звернув уваги, але жага до справедливості все ж таки теплиться в деяких відчайдушних чи наївних громадянах України, що спонукало їх оскаржити в судовому порядку положення вже нового статуту Асоціації, прийнятого після набуття чинності новою редакцією ЗУ Про ОСББ. Чим це закінчилося – читайте далі.
Повилазило на НЕбагатоквартирні будинки
Отже, 20.09.23 р. суддя Господарського суду Дніпропетровської області Дупляк Степан Анатолійович ухвалює досить «цікаве» рішення (справа № 904/2607/23).
Предметом судової суперечки є просте питання:
Слід зазначити, що норма ЗУ Про ОСББ, що діяла на момент реєстрації Асоціації, абсолютно конкретно вказувала на те, що дія закону поширюється виключно на багатоквартирні будинки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок – це три та більше квартир. Стаття 1 ЗУ Про ОСББ, в свою чергу, в імперативному порядку вказувала на те, що асоціація власників житлових будинків (далі – асоціація) – юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань (тобто кількох ОСББ).
Водночас ст. 8 Закону (у редакції 2005 р.) визначала, що до складу асоціації можуть входити об’єднання, а також власники садиб, які використовують спільно з ОСББ внутрішньоквартальні інженерні мережі (споруди).
Таким чином, необхідною умовою створення Асоціації є наявність ОСББ, тобто зареєстрованого відповідно до норм законодавства об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.
І цілком логічно припустити, що для реєстрації ОСББ, знову ж таки, необхідною умовою, є наявність багатоквартирного будинку.
Начебто б зовсім просто, доступно і навіть не потребує коментарів.
Але це – на перший погляд, і лише в тому випадку, що читач не є заангажованим та упередженим суддею.
У конкретній ситуації, попри те, що суддя Дупляк С.А. володів інформацією у вигляді доказів про те, що на момент реєстрації Асоціації до її складу не входило жодне ОСББ, як і на момент ухвалення рішення (це зазначено в частині 2 рішення «Виклад обставин, встановлених судом»), суддя не побачив у даному випадку факту невідповідності або порушення закону.
Більш того, незважаючи на те, що у зв’язку зі змінами у ЗУ Про ОСББ та ЦКУ (ст. 385 ) у 2015 р. із зазначених норм таке поняття як «садиба» було взагалі виключено, чим законодавець абсолютно однозначно та конкретно визначив сферу застосування закону, суддя Дупляк С.А. продовжує наполягати на необхідності та правомірності застосування Закону до цих правовідносин. Хоча в редакціях Закону і від 2005 р., і від 2015 р., і від 2023 р. зазначено:
До речі, грубе та примітивне перекручування норм права суддею Дупляком С.А. помітно такому простому прикладі. Цитата з рішення:
Притягнуті за вуха рішення ВСУ абсолютно не описують конкретної ситуації. А ось Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року (справа № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20), в якій зазначено, що у разі, якщо закон поширюється виключно на певне (обмежене) коло осіб, то подібність, аналогічність правовідносин необхідно оцінювати за суб’єктним складом, – виявилася непоміченою. У нашому випадку суб’єктами правовідносин відповідно до ЗУ Про ОСББ є виключно співвласники багатоквартирного будинку, а власники індивідуальних житлових будинків (садиб) під цей критерій не підпадають.
Ідеологія ЗУ Про ОСББ полягає в необхідності сумісного утримання майна багатоквартирного будинку, яке є спільною власністю співвласників будинку.
Перелік цього майна вказаний у ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку:
На момент створення Асоціації було відсутнє не тільки неподільне та спільне майно, а взагалі будь-яке майно Асоціації, включаючи канцелярське приладдя, олівці, гумки та навіть туалетний папір.
Ключова мета ЗУ Про ОСББ – утримання загального неподільного майна, яким є згадані вище елементи багатоквартирного житлового будинку – несучі конструкції, підвал, покрівля тощо. Таким чином, у цих правовідносинах відсутність багатоквартирного будинку призводить до відсутності спільного неподільного майна і абсолютно однозначно, безапеляційно і точно не дозволяє застосовувати Закон Про ОСББ – за умови відсутності багатоквартирного будинку – ні як спеціальну норму закону, ні як аналогію закону.
Необхідно зазначити, що статтею 6 Закону Про ОСББ (у редакції від 2005 р.) передбачено, що об’єднання може бути створене з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, власників житлових та нежитлових приміщень. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості всіх співвласників.
У редакції Закону «Про ОСББ» від 2017 р. цитата зі ст. 6 виглядає таким чином:
Не будемо чіплятися до термінів – можливо суддя Дупляк С.А. не розуміє різницю між квартирою та садибою – земельною ділянкою разом із розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими спорудами, наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. (Стаття 381. ЦКУ).
Але якщо слідувати аналогії, то як так вийшло, що на момент реєстрації асоціації було 83 учасники або, виходячи з логіки Дупляка С.А., 83 «квартири», а на момент ухвалення рішення судом – 650?
Знову ж таки, відповідно до логіки Дупляка С.А., установчі збори Асоціації є недійсними, тому що в них брали участь менше половини власників квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Але мистецтво маніпуляції якраз і полягає в тому, щоб бачити те, що вигідно судді. А як же Верховенство Права, законність, всебічне, повне, об’єктивне дослідження наявних у справі доказів?
Багаторазові згадки у тексті рішення обґрунтованості збору коштів на утримання прибудинкової території викликають глибокі сумніви щодо кваліфікації судді Дупляка С.А.
Справа у тому, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку»:
Таким чином, існування та наявність прибудинкової території можливі виключно у разі наявності багатоквартирного будинку.
Тобто, немає багатоквартирного будинку – немає прибудинкової території.
Садиба не є багатоквартирним будинком, отже не має прибудинкової території.
Як ще більш зрозуміло і доступно це пояснити і довести?
Де йде ріст мешканців – представників Феміди
Якщо пам’ятаєте, на початку публікації автор уже згадував про те, що в українських судах найскладніше доводити найпростіші істини, які є очевидними.
Виникає цілком резонне питання до членів ВККСУ: як подібні дупляки складають кваліфікаційні іспити на звання судді?
А як бути з такими гарними та правильними словами присяги, яку, напевно, приносив Українському Народу суддя Дупляк С.А., вступаючи на посаду судді:
Ну і вже про зовсім веселе.
Цитата наведена дослівно на підставі рішення судді Дупляка С.А. Хотілося б відзначити, по-перше, не різних об’єднань, а виключно об’єднань співвласників багатоквартирного будинку.
А по-друге, знову-таки, виходячи з тексту рішення напрошується абсолютно закономірний і очевидний висновок: у зв’язку з тим, що цей закон також не встановлював заборону суддям приймати протиправні рішення, зловживати службовим становищем… не дай Боже! брати хабарі і здійснювати мільйони інших протиправних діянь, то, за логікою Дупляка С. А., зазначені дії правомірні.
Які причини, суми, предмети, міркування тощо вплинули на поведінку Дупляка С.А., як кажуть, слідству не відомо, принаймні поки що.
Можливо, це сталося тому, що активний учасник та ідеолог Асоціації Ніколенко М.О. є суддею Господарського суду Дніпропетровської області та, відповідно, колегою Дупляка С.А. і під’їхав до нього на певній «козі», може хтось інший замовив слово?
Суть ситуації полягає в тому, що завдяки спільним зусиллям керівництва Асоціації, суддів, які ухвалюють рішення на користь Асоціації, відбувається обман мешканців, не сплачуються податки до бюджету, адже діючи законно, Асоціація мала б будувати свої відносини з мешканцями на договірних засадах, а не на засадах ОСББ – з обов’язковими внесками, що автоматично позбавило б її статусу неприбуткової організації зі всіма відповідними наслідками.
До речі, судді дніпропетровських судів у захваті від так званих «Золотих Ключів» і усілякими способами вирішують питання щодо проживання в цьому місці – з урахуванням умови не турбувати НАЗК зайвою інформацією про свої скромні доходи.
А виходячи з досить представницької участі у зазначеному процесі заангажованих суддів, представників органу місцевого самоврядування та інших фігурантів, можна з певною впевненістю припустити створення типового мафіозного клану.
Зростання кількості щасливих власників нерухомості в «елітному селищі» серед представників Феміди почалося останні 2-3 роки.
Необхідно звернути увагу на те, що навіть досить високе грошове утримання суддів, що часом сягає кількох сотень тисяч гривень, не дозволяє обґрунтувати легальні доходи для придбання нерухомості в «Золотих ключах».
До того ж, останнім часом сталося різке збільшення цін на нерухомість у селищі і, виходячи з оголошень про продаж, вартість деяких котеджів досягає, а іноді і перевищує 1 млн. доларів США, а ціна однієї сотки земельної ділянки на деяких вулицях перевищує 10 тис. доларів США!
Відновлення обов’язкового декларування може пролити світло на доходи носіїв мантій. Але, враховуючи те, що навіть звичайні чиновники, не будучи професійними юристами, знаходять можливість вводити в оману НАЗК, суддям сам бог велів скористатися різними схемами.
Найбільш «популярними» є оформлення майна на «тещу» (тестя, свекра, свекруха, дівера і т.д.), оренда або спільне проживання з «тещею», отримання майна як подарунку, придбання майна в кредит і, звичайно ж, доходи чоловіка (дружини) від підприємницької діяльності.
Останнім часом стала проглядатися досить строга закономірність: у значної кількості суддів інший член подружжя, як правило, талановитий підприємець, здатний забезпечити служителів Феміди – що віддають себе цілком і повністю служінню Верховенству Права – всім необхідним, починаючи від дорогих хронометрів, прикрас та автомобілів до особняків, яхт , літаків.
Але все ж таки існує скромна надія на те, що фахівці НАЗК розкриють цю таємницю мадридського двору, цю книгу за сімома печатками, цей секрет полішинелю.
З чим ми і звертаємося до шановного центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
До речі, «Золоті ключі» – не єдине місце, де інкогніто, приховуючи реальні доходи, проживають служителі Феміди. Це інформація для НАЗК.
Чуєте душок «світлого комуністичного» минулого з кримінальним присмаком?
Проте, попри перелічені аргументи, суддя Дупляк С.А. вважає, що неправомірності застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» не доведено.
При цьому Дупляк С.А. скромно замовчує те, що жодним чином у рішенні суду не обґрунтована, з посиланнями на докази, як того вимагає ГКУ, правомірність застосування у конкретних правовідносинах ЗУ Про ОСББ за аналогією.
Ще один шедевр у виконанні судді Дупляка С.А. звучить так:
Виходячи з логіки наведеного тексту та дотримуючись аналогії, до якої любить вдаватися суддя Дупляк С.А., напрошується схожість і подібність до наступної ситуації. До громадянина підійшли грабіжники з револьвером та вимагають віддати гроші, цінності тощо. Цілком логічно, що добровільна покірність вимогам бандитів та не доведення до насильства, у тому числі із застосуванням зброї, відповідають інтересам громадянина, отже не порушує його права! Хіба що виникає питання щодо законності дій грабіжників і оцінки цих дій судом.
Слід зазначити, що крім наведених прикладів рішення наповнене безліччю протиріч, маніпуляцій, підтасувань і фальсифікацій.
ЗУ «Про кооперацію» повністю характеризує і відповідає описаним у публікації правовідносинам. Зокрема, шляхом створення обслуговуючих кооперативів, яких в Україні налічується досить велика кількість. Єдиний мінус – Закон «Про кооперацію» передбачає добровільний вступ, на відміну від закону «Про ОСББ», в якому співвласник житлового будинку в обов’язковому порядку має брати участь у утриманні спільного неподільного майна.
Але схема ЗУ «Про кооперацію» ділкам Асоціації та їх прихильникам, зі зрозумілих причин, не цікава. Тому винаходяться різного роду збочення, що віддають душком «світлого комуністичного» минулого з кримінальним присмаком.
Автор переконливо радить деяким носіям мантій роздуплитися, зрозуміти, усвідомити, що подібне знущання над законом і правосуддям не може залишатися безкарним. Такі судді-дупляки своїми діями несуть потенційну загрозу національній безпеці України. Підриваючи віру в Закон і Справедливість, вони ставлять під сумнів основні конституційні підвалини державності!
Здирати шкіру в наш час, навіть із суддів-хабарників, негуманно, а от публічно зривати мантії з продажних служителів Феміди – цілком правильно. Щоб бачити, що ховається за фасадом вседозволеності, безкарності та хабарництва.
Володимир Дон,
член НСЖУ
Також ми писали:
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
editor